Удосконалення дистанційної роботи в наукових установах через механізм колективно-договірного регулювання праці

Abstract

Автор досліджує проблему правової колізії між нормами Кодексу законів про працю України та Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо регулювання дистанційної роботи працівників наукових установ. Зазначено, що чинні вимоги про впровадження дистанційної роботи через правила внутрішнього трудового розпорядку є застарілими та не відповідають сучасному трудовому законодавству. Автор пропонує усунути цю невідповідність, виключивши застарілі норми із законодавства та перенести регулювання дистанційної роботи до колективного договору. Колективний договір розглядається як оптимальний інструмент, що дозволяє врахувати специфіку діяльності установи, забезпечити баланс інтересів працівників і роботодавців та уникнути трудових спорів.

The author explores the issue of legal conflict between the provisions of the Labor Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On Scientific and Scientific-Technical Activities" regarding the regulation of remote work for employees of scientific institutions. It is noted that the current requirements for implementing remote work through internal labor regulations are outdated and inconsistent with modern labor legislation. The author proposes to eliminate this inconsistency by removing outdated norms from the legislation and transferring the regulation of remote work to collective agreements. The collective agreement is considered an optimal tool that takes into account the specificities of an institution's activities, ensures a balance of interests between employees and employers, and helps avoid labor disputes.