Анализ диагностируемости газотурбинных двигателей параметрическими методами

Abstract

Повышение надежности и эксплуатационных качеств современных ГТД обеспечивается применением методов параметрической диагностики их технического состояния при испытаниях, эксплуатации и ремонте. Одной из важнейших диагностируемых подсистем является проточная часть. В настоящее время известно значительное число подходов и конкретных методов выявления дефектов проточной части. Для каждого из них получение правильного диагностического решения осложнено особенностями исследуемых ГТД и из. математических моделей, а также значительным количеством принятых допущений, трудно поддающихся количественному: анализу. Поэтому при повышении надежности ГТД на первый план выдвигаются задачи оптимизации автоматизированных систем диагностирования в целом. Главным критерием оптимальности автоматизированной системы диагностирования ГТД является достоверность диагностирования, которая включает вероятности принятия правильных и ложных диагностических решений.

Підвищення надійності та експлуатаційних якостей сучасних ГТД забезпечується застосуванням методів параметричної діагностики їх технічного стану при випробуваннях, експлуатації та ремонті. Однією з найважливіших підсистем, що діагностуються, є проточна частина. В даний час відома значна кількість підходів та конкретних методів виявлення дефектів проточної частини. Для кожного з них отримання правильного діагностичного рішення ускладнене особливостями досліджуваних ВМД та. математичних моделей, а також значною кількістю прийнятих припущень, які важко піддаються кількісному: аналізу. Тому за підвищення надійності ГТД на перший план висуваються завдання оптимізації автоматизованих систем діагностування загалом. Головним критерієм оптимальності автоматизованої системи діагностування ГТД є достовірність діагностування, яка включає ймовірність прийняття правильних та хибних діагностичних рішень.