Проблема творчества (метафизический ракурс)

Abstract

Современное гуманитарное знание сегодня представляет себя в новом понимании действительности: с позиции гуманизма и толерантности интерпретирует отношение человека к природе, человека к культуре, человека к Другому. Идея партнерских отношений с тем, что находится вне человека, предписывает новые подходы и взаимодействия с «другим» – миром и вещами, природными процессами и непонятными еще проявлениями природного мира, культурами и ценностями, социальными явлениями и индивидуальными формами их осмысления. В этом плане особенно актуальными являются экзистенциальные поиски собственного смысла как проявления врожденных мотивационных тенденций, присущих всем людям и являющихся основным двигателем развития личности. Погруженность человека в смысловой мир приводит его либо к состоянию надежды (в том случае, если в сознании выкристаллизовывается некий императив, требующий своей реализации в личностном саморазвитии) или, наоборот, отчаяния, когда обнаруживается «экзистенциальный вакуум» (В. Франкл) как отсутствие смысла представления о ценностях – смысловых универсалиях, в которых аккумулирован типичный исторический опыт. В мире смыслов человек открывает собственные пути, позволяющие сделать свою жизнь осмысленной; он осознает, что берет от мира, что он ему дает и какую позицию занимает по отношению к собственной судьбе…

Сучасне гуманітарне знання сьогодні уявляє себе в новому розумінні дійсності: з позиції гуманізму та толерантності інтерпретує ставлення людини до природи, людини до культури, людини до Іншого. Ідея партнерських відносин з тим, що знаходиться поза людиною, наказує нові підходи та взаємодії з «іншим» – світом та речами, природними процесами та незрозумілими ще проявами природного світу, культурами та цінностями, соціальними явищами та індивідуальними формами їх осмислення. У цьому вся плані особливо актуальними є екзистенційні пошуки власного сенсу як прояви вроджених мотиваційних тенденцій, властивих всім і є основним двигуном розвитку особистості. Зануреність людини в смисловий світ призводить її або до стану надії (у тому випадку, якщо у свідомості викристалізовується якийсь імператив, що вимагає своєї реалізації в особистісному саморозвитку) або, навпаки, розпачу, коли виявляється «екзистенційний вакуум» (В. Франкл) як відсутність сенсу уявлення про цінності – смислові універсалії, в яких акумульовано типовий історичний досвід. У світі смислів людина відкриває власні шляхи, що дозволяють зробити своє життя осмисленим; він усвідомлює, що бере від світу, що він йому дає і яку позицію займає стосовно долі…