К обоснованию логики исторического нарратива
Abstract
В статье с позиций социологии знания рассматривается проблема персональной и коллективной идентичности. Показано, что идентичность является нарративным, дискурсивным понятием. Контекст проблемы выявил необходимость коррелятивного отношения к понятиям идентичность, самосознание, мировоззрение. Сделано вывод, что основные свойства материи – устойчивость и неизменность, дискретность и непрерывность – отвлечены языком диалектики в форме субъектов истории, приобретающих свою идентичность в дискурсах (нарративах). У статті з позицій соціології знання розглядається проблема персональної та колективної ідентичності. Показано, що ідентичність є наративним, дискурсивним поняттям. Контекст проблеми виявив необхідність корелятивного відношення понять ідентичність, самосвідомість, світогляд. Зроблено висновок, що основні властивості матерії – стійкість та незмінність, дискретність та неприпинність – абстраговані мовою діалектики у формі суб’єктів історії, що набувають свою ідентичність у дискурсах (наративах). The problem of personal and collective identity is being considered from the position of sociological
knowledge. Identity is a narrative, discursive idea is being showed. The context of the problem discovered
necessity of correlative relation of ideas identity, self-awareness, philosophy of life. Conclusion is made that
main properties of matter – stability and changeability, discretion and uninterruption – is absorbed by the
language of dialectics in the form of individuals of history, which gain its identity in discourse (narrations).