Оценивание тяги с учетом погрешностей измерительной системы и изменения технического состояния ГТД

Abstract

Рассмотрена распространенная методика контроля тяги авиационных ГТД в эксплуатации. Выявлены погрешности данной методики в условиях изменения технического состояния ГТД. Для решения проблемы увеличения погрешностей определения параметра тяги при изменении технического состояния ГТД рассмотрена процедура, основанная на использовании линейного преобразования исходных данных для нахождения главных компонент и последующем построении регрессионной модели на главных компонентах, позволяющая получить устойчивые смещенные оценки. В качестве объекта исследования рассмотрен ГТД с пятью измеряемыми параметрами и двадцатью тремя параметрами, характеризующими изменение технического состояния. С помощью нелинейной поузловой модели исследуемого объекта и имитатора погрешностей измерений смоделированы дефекты проточной части и соответствующие значения измеряемых параметров. Получены оценки отклонения тяги и на основании их сравнения с результатами, полученными с помощью нелинейной модели, определены погрешности оценивания. Выявлено преимущество предлагаемого метода регрессии на главных компонентах перед известной методикой.

Розглянуто поширену методику контролю тяги авіаційних ГТД в експлуатації. Виявлено похибки даної методики за умов зміни технічного стану ГТД. Для вирішення проблеми збільшення похибок визначення параметра тяги при зміні технічного стану ГТД розглянуто процедуру, засновану на використанні лінійного перетворення вихідних даних для знаходження головних компонентів і подальшому побудові регресійної моделі на головних компонентах, що дозволяє отримати стійкі зміщені оцінки. Як об'єкт дослідження розглянуто ГТД з п'ятьма вимірюваними параметрами та двадцятьма трьома параметрами, що характеризують зміну технічного стану. За допомогою нелінійної поузлової моделі об'єкта, що досліджується, і імітатора похибок вимірювань змодельовані дефекти проточної частини і відповідні значення вимірюваних параметрів. Отримано оцінки відхилення тяги та на підставі їх порівняння з результатами, отриманими за допомогою нелінійної моделі, визначено похибки оцінювання. Виявлено перевагу запропонованого методу регресії на основних компонентах перед відомою методикою.