Повышение точности метода оценивания неизмеряемых параметров ГТД, основанного на методе главных компонент, в условиях изменения технического состояния проточной части

Abstract

Исследована погрешность разработанного ранее метода оценивания неизмеряемых параметров ГТД, основанного на построении регрессии на главных компонентах. В качестве объекта исследования рассмотрен двухконтурный трехвальный ГТД с пятью измеряемыми параметрами и двадцатью тремя, характеризующими изменение технического состояния. Имитационное моделирование исследуемого объекта проводилось с помощью его поузловой модели. В ходе исследования погрешности предложенного метода аналитически доказано влияние состава рассматриваемых характеристик узлов на точность оценивания. Выявлена принадлежность задачи оптимизации состава рассматриваемых характеристик узлов к классу NP-полных задач. Для ее решения выбран генетический алгоритм. Получены оценки неизмеряемых параметров, доказана высокая точность разработанного метода.

Досліджено похибку розробленого раніше методу оцінювання невимірюваних параметрів ВМД, заснованого на побудові регресії на основних компонентах. Як об'єкт дослідження розглянуто двоконтурний тривальний ВМД з п'ятьма вимірюваними параметрами та двадцятьма трьома, що характеризують зміну технічного стану. Імітаційне моделювання об'єкта, що досліджується, проводилося за допомогою його повузлової моделі. У результаті дослідження похибки запропонованого методу аналітично доведено вплив складу аналізованих характеристик вузлів на точність оцінювання. Виявлено належність задачі оптимізації складу аналізованих характеристик вузлів до класу NP-повних завдань. Для її вирішення вибрано генетичний алгоритм. Отримано оцінки невимірюваних параметрів, доведено високу точність розробленого методу.