Синтез алгоритма определения величины крутящего момента фазометрическим методом в условиях ограниченной информации о свойствах измерителя

Abstract

Современные требования к безопасности эксплуатации авиационных газотурбинных двигателей (ГТД) и объему измеряемой информации для решения задач управления и диагностики ГТД приводят к необходимости модификации измерительной системы при разработке новых ГТД на базе хорошо зарекомендовавшего себя прототипа. Для турбовальных двигателей (ТВаД) эта модификация включает замену гидромеханических измерителей крутящего момента (ИКМ) на бесконтактные, основанные на фазометрическом принципе измерения. При проведении таких модификаций зачастую возникает проблема ограниченного объема данных о свойствах материалов деталей ИКМ, участвующих в формировании полезного сигнала. Получение более полной информации о свойствах материалов приводит к значительным материальным и временным затратам. Поэтому в статье предложена альтернативная методика синтеза алгоритма измерения крутящего момента, основанная на параметрической идентификации свойств объекта по результатам стендовых испытаний.

Сучасні вимоги до безпеки експлуатації авіаційних ГТД і обсягу інформації, що вимірюється для рішення задач керування і діагностики ГТД, призводять до необхідності модифікації вимірювальної системи при розробці нових ГТД на базі прототипу, що добре себе зарекомендував. Для ТВаД ця модифікація включає заміну гідромеханічних ВКМ на безконтактні, що їх роботу засновано на фазометричному принципі вимірювання. При проведенні таких модифікацій досить часто виникає проблема обмеженого об’єму даних про властивості матеріалів деталей ВКМ, що беруть участь у формуванні корисного сигналу. Отримання більш повної інформації про властивості матеріалів призводить до значних матеріальних і часових витрат. Тому в статті запропоновано альтернативна методика синтезу алгоритму вимірювання крутильного моменту, що засновано на параметричній ідентифікації властивостей об’єкта за результатами стендових випробувань.